| zum Ausdrucken exportieren: Hochformat (PDF)
Querformat (PDF)
| [nur Standard-Exportformate zeigen]
weitere Exportformate: einfacher Text LaTeX LaTeX Querformat DVI DVI Querformat Postscript Postscript Querformat | [zum Buch hinzufügen] [Buch löschen] |
| Verfasser [Vorname] | Titel | Sprache | Erscheinung | Kennung | letzte Änderung | Ansicht |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Konstantin Gusev | Pensoj miaj, pensoj miaj | Esperanto | Arg-2259-1116 | 2015-01-24 23:20 Manfred | nur diese hinzufügen | |
| Тарас Шевченко | * Думи мої, думи мої | ukraina | Arg-2257-1116 | 2015-01-23 19:40 Manfred | nur diese entfernen |
Тарас Шевченко, |
| Думи мої, думи мої, |
| Лихо мені з вами! |
| Нащо стали на папері |
| Сумними рядами?.. |
| Чом вас вітер не розвіяв |
| В степу, як пилину? |
| Чом вас лихо не приспало, |
| Як свою дитину?.. |
| Бо вас лихо на світ на сміх породило, |
| Поливали сльози... Чом не затопили, |
| Не винесли в море, не розмили в полі? |
| Не питали б люди, що в мене болить, |
| Не питали б, за що проклинаю долю, |
| Чого нужу світом? «Нічого робить», — |
| Не сказали б на сміх... |
| Квіти мої, діти! |
| Нащо вас кохав я, нащо доглядав? |
| Чи заплаче серце одно на всім світі, |
| Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав... |
| Може, найдеться дівоче |
| Серце, карі очі, |
| Що заплачуть на сі думи — |
| Я більше не хочу... |
| Одну сльозу з очей карих — |
| І... пан над панами!.. |
| Думи мої, думи мої! |
| Лихо мені з вами! |
| За карії оченята, |
| За чорнії брови |
| Сере рвалося, сміялось, |
| Виливало мову, /125/ |
| Виливало, як уміло, |
| За темнії ночі, |
| За вишневий сад зелений, |
| За ласки дівочі... |
| За степи та за могили, |
| Що на Україні, |
| Серце мліло, не хотіло |
| Співать на чужині... |
| Не хотілось в снігу, в лісі, |
| Козацьку громаду |
| З булавами, з бунчугами |
| Збирать на пораду... |
| Нехай душі козацькії |
| В Украйні витають — |
| Там широко, там весело |
| Од краю до краю... |
| Як та воля, що минулась, |
| Дніпр широкий — море, |
| Степ і степ, ревуть пороги, |
| І могили — гори. |
| Там родилась, гарцювала |
| Козацькая воля; |
| Там шляхтою, татарами |
| Засівала поле, |
| Засівала трупом поле, |
| Поки не остило... |
| Лягла спочить... А тим часом |
| Виросла могила, |
| А над нею орел чорний |
| Сторожем літає, |
| І про неї добрим людям |
| Кобзарі співають, |
| Все співають, як діялось, |
| Сліпі небораки, |
| Бо дотепні... А я... А я |
| Тілько вмію плакать, |
| Тілько сльози за Украйну... |
| А слова — немає... |
| А за лихо... Та цур йому! |
| Хто його не знає!.. |
| А надто той, що дивиться |
| На людей душою — |
| Пекло йому на сім світі, |
| А на тім... /126/ |
| Журбою |
| Не накличу собі долі, |
| Коли так не маю. |
| Нехай злидні живуть три дні — |
| Я їх заховаю, |
| Заховаю змію люту |
| Коло свого серця, |
| Щоб вороги не бачили, |
| Як лихо сміється... |
| Нехай думка, як той ворон, |
| Літає та кряче, |
| А серденько соловейком |
| Щебече та плаче |
| Нишком — люди не побачуть, |
| То й не засміються... |
| Не втирайте ж мої сльози, |
| Нехай собі ллються, |
| Чуже поле поливають |
| Щодня і щоночі, |
| Поки, поки... не засиплють |
| Чужим піском очі... |
| Отаке-то... А що робить? |
| Журба не поможе. |
| Хто ж сироті завидує — |
| Карай того, Боже! |
| Думи мої, думи мої, |
| Квіти мої, діти! |
| Виростав вас, доглядав вас — |
| Де ж мені вас діти?.. |
| В Україну ідіть, діти! |
| В нашу Україну, |
| Попідтинню, сиротами, |
| А я тут загину. |
| Там найдете щире серце |
| І слово ласкаве, |
| Там найдете щиру правду, |
| А ще, може, й славу... |
| Привітай же, моя ненько! |
| Моя Україно! |
| Моїх діток нерозумних, |
| Як свою дитину. |
| Verfasser dieses ukrainaGedichtes ist Тарас Шевченко. La poemo troviĝas en http://litopys.org.ua/shevchenko/shev115.htm. |